Ну зібрав я тривожну валізу. Ще не до кінця, але зібрав. З плюсів — дійсно трохи спокійніше стало. Є план дій на випадок worst case scenario і є все необхідне щоб протриматись якись час вдома та/або в іншому місті. З мінусів — некомфортно через знижений рівень тривоги. Коли валізи не було, у мене був тривожний стан (погано), але я прям відчував що був готовий до дій as soon as necessary (добре). Зараз відчуваю що “неприємний сюрприз” від наших дебілів сусідів може викликати у мене паніку. Через це некомфортно. Тривога більш звичний для мене стан1.
Що у Валізі
Як я писав у попередньому пості, я перейшов на emacs, і весь список у мене там. Брав я його з рекоммендацій на сайті КМДА та з цієї брошури.
- Одяг + їжа + вода на 3 дні
- Аптечка
- Документи
- Рація/ліхтарик/ФМ приймач
Це “main” рюкзак. Також планую last minute зібрати рюкзак з must-have персональними речами якими зараз постійно користуюсь:
- Ноут
- Kindle
- Навушники
- Nintendo Switch
- AeroPress
- Малогабаритна техніка яку можна буде продати якщо дуже треба
Тут, as you can see, все більше для того щоб можна було продовжувати працювати та maintain нормальний рівень sanity в стрессових умовах. Я, звичайно, можу просто слухати радіо з рації, але я думаю що мати можливість почитати та/або пограти трохи в Switch буде заспокоювати мене набагато більше ніж радіо або твіттер. Хоча, of course, треба буде постійно слухати та знати яка ситуація в країні.
Гойдалка Тривоги
Моя думка щодо того “чи буде русня наступати” змінюється кожну годину. Іноді я 100% спокійний, і думаю що москалі просто баламутять воду та намагаються подивитись, чи спроможні вони просто “створити стресс” і використовувати його на полі international politics для своїх цілей. А іноді я на 100% впевнений що там за головного абсолютно кончене хуйло яке знає що воно вмирає, і від цього desperation може вирішити “better burn out than fade away”.
Тому для спокійних годин у мене є робота та нове захоплення emacs, а для тривожних годин у мене є тривожна валіза та more or less чіткий план дій just in case.
Так і живем.